Доброго дня! Дуже дякую вам, що даєте можливість задати питання. Нашій доньці 2.5 роки і у неї якраз період усвідомлення, що вона окрема особистість, але ми в цілому з цим дуже добре справляємося. В нашій родині хороші відносини, ми завжди все обговорюємо, дії, їх наслідки, фактично завжди знаходиться компроміс і домовитися з нею в принципі доволі легко. Іноді буває так, що вона грається і починає битися ніжками або тягне волосся (мами). Іноді буває б'є в живіт і в інші місця. Ми їй кажемо, що битися - це боляче, це образливо і неприємно. На що вона звісно б'є сильніше і ще і ще, бо вивчає реакції, а ми не завжди проходимо цей тест. Ми їй повторюємо це ще раз, потім відсаджуємо її подалі від себе (скажімо метри на 2-3). Наступний крок це зазвичай фрази , що якщо ти так когось вдариш приміром на майданчику, тебе скоріш за все вдарять у відповідь. Або згадай , як тебе там і там штовхнули, що ти відчувала тоді? Тобі було неприємно, боляче і образливо. Я зараз відчуваю те саме. Потім кажемо (я або чоловік, або хто буде поруч в цей момент), що якщо буде продовжувати, то я вийду з кімнати, а ти подумаєш над тим, що битися це боляче і погано і не хочеться більше гратися. Намагаюся говорити це спокійно, іноді тон таки підвищується, відсаджування на попу наприклад на її ліжко від себе стають грубішими, але коли вже виходжу з кімнати або сама відходжу в сторону, то все припиняється. Кажу , що бити можна диван ніжками або подушку, але не людей і тварин (іноді кота ногою ганяє). Потім пояснюю мої емоції і її, вибачаюсь за грубість свою і пояснюю, що треба за свою грубість вибачатися теж. Обіймаю і в принципі все закінчуються добре. Але ж якесь відчуття...що щось не так. В моїх словах або діях. Можливо, я теж занадто груба з нею і вона просто дивиться на мене іноді і навіть сміється, але я бачу по погляду, що це більше театрально, але іноді і дійсно смішно. Можливо варто себе більше стримувати і не садовити її грубо . І чи можна ось так виходити з кімнати з фразою, :"поклич мене коли будеш готова гратися без бійок". Але ж іноді і сама виходжу знервована і двері закриваються доволі голосно. І чи варто взагалі виходити ? Чи не є це ізоляцією ? Чи не відчуває вона себе покинутою? Буває вона іноді підпихує на гірці когось ногами або штовхає, в основному, коли штовхають її, або якщо нервує і хоче на гірку. Робить це доволі слабо, але іноді робить. Знову таки все це ми пояснюємо лагідно і м'яко, чому не можна і що це боляче. Якщо іноді це не допомагає, кажемо їй припини, або мені доведеться тебе забрати з гірки. Чи правильні наші методи? Іноді беруть сумніви. Дякую дуже

Добрий день!-Моїй донечці 3роки.Коли їй було 2, ми з її батьком розлучились.Зараз вона кусає,б є в основному мене і бабусю , може тягати за коси при тому усміхатися. Ні пояснення ні покарання не діють.Коли ми розійшлись колишній чоловік вимагав через суд щоб я надавала зустрічі з дитиною.Саме зустрічі породили таку поведінку.Також вона стала влаштовувати істерики.З нею не можна було гуляти на дворі.Чоловік цього не розуміє. Каже ,що піде до суду якщо я буду забороняти.Також, вночі вона погано спить, може прокинутись в 4 ночі і кричати або просто гойдатися.Також є звичка битися об кресло спиною при любому настрої.Не розмовляє.Тільки окремі слова і то не завжди.В садок поки не ходить.Мама моя говорить що вона недорозвинена і говорити не буде.Щиро надіюсь на вашу допомогу.

Добрий день. Я молода мама. Майже два роки в декреті. Є чоловік, є друзі, родичі, які час від часу приїжджають до нас. Я крім декрету ще часом займаюся справами. Тобто не можу сказати, що два роки займаюся тільки дитиною. Але останнім часом я відчуваю, що в мене їде дах. Мене буквально зриває на крик та істерику, коли дитина погано засинає. Часом вона засинає нормально. А часом може до години крутитися, встає з ліжка, починає гратися. І тоді я шаленію. Мене з середини розриває така злість, що я не можу передати. Чоловік мене запокоює. А я відчуваю, що в той момент стаю неадекватною. я люблю свою дитину. Я дуже її хотіла. Вона слухняна і розумна. Але вибивання сну з графіку я не можу спокійно пернести. З усім іншим все ок. Такі емоції я відчуваю останні кілька місяців. Я дивлюся фото річної давнини і розумію, що раніше я була добрішою і спокійнішою. Я знову хочу бути доброю і спокійною. я не знаю, що мені робити. Пити заспокійливі? Віддати пошвидше в садок, і чи він зніме це питання? Катя

Доброго дня. В мене мабуть складне запитання і не просте, де я можу прочитати (ознайомитись) з нормативними документами роботи психолога? По якому якщо можна сказати шаблону, та яка постановка питання правильна для дитини? як психолог може задавати питання? Чи в присутності 2 батьків чи одного? якщо батьки розлучені, чи може один з батьків бути? Діти 5, 7 років Де я можу прочитати таку інформацію? Заздалегідь дякую.

Добрий день, моя дитина переходить у п'ятий клас. Як домогти дитині адаптуватися у новому класі і не нашкодити?